Діти

У них їх – 17. Стільки дітей-сиріт узяли під опіку Олена та Віктор Іванченки. До війни родина мешкала в будинку поблизу Запоріжжя. Та вже в перші тижні батьки були змушені поспіхом збирати дітей та їхати у відносно безпечне місце.

– Останньою краплею стали вибухи в аеропорту. Він – за 30 кілометрів від нашого дому. І коли дзвеніли вікна, виднілися страшні стовпи диму під час бомбардувань – я не витримала. Стало страшно за дітей, ми зібрали свої речі, і виїхали на Черкащину, – говорить Олена.

Тут дітям спокійніше. Однак удома – комфортніше…було до війни.

Таких родин, які вивезли дітей подалі від вибухів, із метро, підвалів та напівзруйнованих міст – сотні тисяч. У кожної – своя історія, сповнена болю та смутку. І в наших силах – підтримати їх та допомогти. Саме цим і займаються волонтери нашого гуманітарного центру.

Понад 4,5 тисячі українських дітей із початку війни отримали від нас:

• продукти харчування;
• дитячі суміші та пюре;
• розвивальні ігри та іграшки;
• ліжка для найменших, манежі, коляски;
• памперси, засоби особистої гігієни та одяг.

Щодень ми отримуємо десятки запитів від родин із дітьми та сиротинців про допомогу. Хтось приходить по необхідне до нашого центру, комусь – відправляємо поштою, тим, хто в Черкасах, – веземо адресно.

Дітям, які постраждали від війни, потрібна наша підтримка. Іноді достатньо просто солодощів чи влаштувати мінісвято з аніматорами. Подарувати радість малечі можете й ви. Будь-яка посильна сума – украй важлива для них.