Гуманітарні місії

По замінованих дорогах, під обстрілами чи розбитими мостами…

Із початку війни наші волонтери вже здійснили близько десяти поїздок у міста та села, які були звільнені від окупантів. Допомогли близько 2000 людей. Там вони досі змушені жити в підвалах, бо їхні оселі зрівняли з землею росіяни. Там готують не на кухні своєї квартири, а на вогнищі посеред двору багатоквартирки. Там кожного торкнулася війна.

Один із чоловіків на фото – Назар із Бучі. Його чотири рази вели на розстріл росіяни. Уперше, коли побачили у квартирі український стяг, світлини та подяки від наших військових на стінах його квартири. Зупиняли русню всі ці рази бабусі, які просто ставали на коліна перед ними й просили відпустити чоловіка або ліпше вбити їх: «Без нього нам тут не вижити».

– Я волонтерю з 2014-го року, знаю з перших вуст, що таке війна. Та цього разу я не очікував, що так миттєво все станеться. Просто одного ранку в нашому дворі з’явився бронетранспортер і відразу почався обхід по квартирах, – переповідає Назар.

Він та ще з десяток людей досі мешкають у підвалі. Тимчасовий дім облаштували в минулому спортзалі. На великих іграшках спали вагітні, решта – просто на підлозі. Тут у людей на упаковках туалетного паперу стоїть іконостас.

– Навпроти в котеджному містечку поселилися російські солдати. У нас не було годинників, телефони забирали... Та ми точно знали, коли 16.00. Бо щодня в цей час вони відкривали вогонь по нам. Тоді всі разом ми молилися перед цими іконами. Може, вони нас і врятували. Бо ж, окрім пострілів, орки просто йшли по підвалах, запитували, чи є там люди, кидали дві-три гранати, і все. Одного разу я не витримав і пішов до них:

– Ви нас або повбивайте, або дайте годинник. Запитав: «Для чого ви постійно стріляєте в нас?»

– Вони відповіли: «Нам же треба зброю пристрілювати».

Тут люди, попри пережиті жахи, тримаються й продовжують життя. Для цього їм потрібні елементарні речі: вода, продукти харчування, засоби особистої гігієни та звичайне людське розуміння.

Із початку війни ми відвезли у звільнені населені пункти Київщини, Чернігівщини, Харківщини… понад 20 тонн гуманітарної допомоги. І це – крапля в морі. Зробити більше для них може кожен із вас. Будь-яка посильна сума – украй важлива.