Головна
Допомога
Про Фонд
Напрямки
Партнери

Разом ми здатні повернути мир Україні

Війна змусила мільйони українців покинути свої домівки… Вони лишили все, аби врятувати найцінніше – життя. Help and hope fund працює задля того, щоб допомогти їм найнеобхіднішим та повернути українській малечі дитинство.

Допомогти

  • Зібрали

    для України разом з Help and Hope Found

  • Допомогли

    дітей та дорослих, які постраждали від війни

  • Роздали

    продуктів та речей першої необхідності для людей

  • Здійснили

    із гуманітарним вантажем для жителів деокупованих міст та сіл

Про фонд

Двері нашого гуманітарного центру вперше відкрилися для постраждалих від війни українців 1 березня. Уже за місяць волонтери поїхали з гуманітарним вантажем у Чернігів, Бучу, Бородянку... А до цього – перевезли у відносно безпечний Львів десятки евакуйованих родин із Харкова, Маріуполя та інших міст. Із цього й почалася історія Help and Hope Fund.

Читати

Команда

Нарек Казарян
Нарек Казарян
засновник гуманітарного центру
У перші дні війни він зайшов у магазин із напів порожніми полицями та з сумом спостерігав за людьми, які мовчки проходили повз імпортні дорогі товари.
Їм фактично не було що купувати. Крупи, консерви, засоби гігієни просто “розмели”. І тоді я вперше подумав про те, що їм потрібна підтримка. За кілька днів ми організували поставку першого гуманітарного вантажу в Черкаси. Із цього і “почався” наш гуманітарний центр, який сьогодні підтримує тисячі українців”.
Ольга Усова
Ольга Усова
керівниця громадської приймальні
Щодоби Оля отримує близько півтори сотні дзвінків від людей, які потребують допомоги, друзів та партнерів. Із початку війни жінка мала лише один вихідний - на Великдень.
Коли ж почалася війна виникло єдине бажання - вивезти у відносну безпеку - за місто - дітей та онуків і повернутися до роботи. Роботи, яка приноситиме користь тим, кого безпосередньо зачепила війна”.
Армен Акопян
Армен Акопян
підприємець
У перші дні війни здавалося всі бігали у паніці та шукали відповідь на два питання: як убезпечити рідних та чим бути корисним під час цієї війни.
Я бачив як готують на вогні у дворах будинків Бучі, Бородянки та інших міст, спілкувався із тими, хто досі живе у підвалах. Чув історії від людей, яких дивом вдалося врятувати від розстрілу. Після цього зникає бажання скаржитись на життя і з’являється - робити більше”.
Камілла Аракелян
Камілла Аракелян
студентка
Вісім днів від початку війни пробула у Харкові. Від ракетних ударів повилітали вікна у її гуртожитку, збиралася і виїздила із міста під постійним обстрілом градів.
Волонтерсто у ЦИТАДЕЛІ врятувало: багато нових облич, цікава та потрібна робота. Це затягує, особливо розуміння того, що кожного дня ти робиш справді потрібні речі. Я щаслива, що опинилася тут, це моя віддушина від поганих думок”.
Десінь Ху
Десінь Ху
Підприємець
Він став першим, хто задонатив наш центр. За ці кошти вдалося привезти перші гуманітарні вантажі. Десінь - китаєць, який усім серцем любить Україну.
Вона стала мені другим домом. Тут - моя сім’я, тут росте мій син. І я не збираюся тікати.. Мені шкода людей, у яких війна відібрала все, що вони любили. Тому я їжджу на звільнені від окупантів території, тому - я допомагаю тут у центрі”.
Віктор Тертичний
Віктор Тертичний
далекобійник
Вісім років працював рятувальником. Після травми - далекобійником. Та на початку війни він безкоштовно возив переселенців до Львова, зараз - волонтерить у центрі.
Я бачив Київ на початку війни.Тоді виникло бажання нищити ворога і допомагати нашим. У перші тижні я возив внутрішньо переміщених осіб до Львова. За цей час намотав 20 тис. км. Тепер транспортую гуманітарні вантажі. Так відчуваю себе корисним”.
Настя Резнікова
Настя Резнікова
дизайнерка інтер’єрів
До 24 лютого - успішно працювала дизайнером інтер’єрів. Після - шукає можливості підтримати постраждалих. Організувала доставку однієї із перших гуманітарок.
Ми тут усіма силами допомагаємо людям, яким нині складно. Шукаємо партнерів, аби не зупинятися. І просто відчуваємо себе потрібними. Бо зараз кожен воює на своєму фронті: хлопці - там, а ми їм у підтримку - тут”.
Валерій Сайко
Валерій Сайко
історик
До війни він планував поїхати на заробітки у Польщу. Після 24 лютого прийшов волонтерити у гуманітарний центр. Тут допомагає переселенцям.
Через стан здоров’я не можу бути корисним на фронті. Тому я - тут. Не хочу сидіти вдома. Тому попри те, що волонтеримо ми через день, я приходжу у центр постійно. Простіше, коли чимось зайнятий, особливо, якщо з користю для людей”.
Женя Акопян
Женя Акопян
школярка
У квітні Женя поїхала з гуманітарною місією в Бучу та Бородянку. Після цього дівчина сама прийшла до нашого центру і попросилася допомагати.
Ти коли чуєш від людей ці жахливі історії про втрати, про звірства, то не знаєш як відреагувати. Простим "тримайтеся"!? Тому для мене важливо, що окрім слова, я можу робити хоч щось, аби людина почувала себе трішки ліпше”.
Ігор Семеняка
Ігор Семеняка
автомеханік
На початок війни відреагував спокійно. Зрозумів, що прийшов час перелаштовувати своє життя. Ігор вміє домовлятися. Цим і став корисним у гуманітарному центрі.
Війна, втрата батька… Все сталося одномоментно. Я фактично не бував вдома. Роботи багато… Я, як і всі волонтери у центрі, працювали на межі власних можливостей. І від цього маємо бажане: тисячі людей, яким вдалося допомогти”.

Партнери